Чесність з собою

Роман. Опубліковано: Київ - Відень, 1919. Видавництво “Дзвін”

Свого часу, на початку минулого ХХ століття, чималого шелесту серед читаючої публіки, особливо інтелігенції України та й тодішньої імперської Росії в цілому, наробив роман Володимира Винниченка «Чесність з собою»(1911).
Автору дісталося і від читачів, і від критиків за образ головного героя Мирона, в якому побачили втілення ідей Ніцше, зокрема, теорії «надлюдини», про повідування моральної розпусти, бо ж однією з дійових осіб була справжня повія. Чомусь викликало роздратування те, що герой кілька разів повторював, що треба бути чесним із собою, чинити так, як підказує совість і внутрішній голос. Лише згодом з'явилися публікації, в яких прийшло усвідомлення, що головним змістом твору є різке несприйняття морального роздвоєння особистості, втілення ідей цільності, гармонії між вчинками і душею людини, прагнення до внутрішньої «самопобудови» — цей вираз автор запозичив у Гоголя.
...............................................................................
Один із найдискусійніших романів «Чесність з собою» з'явився внаслідок двомісячного «самоув'язнення» у львівській квартирі Левка Юркевича. Негативно впливали на самопочуття письменника, на творчий процес часте перебування на чужині, постійні нестатки, переїзди, арешти, мінлива політична атмосфера в Російській імперії. Особливо вразила його поразка революції 1905—1907 pp. Письменник зосереджується на психологічному вияві егоцентричного індивідуалізму. У його творчості посилюється інтерес до біологічних та сексопатологічних мотивів, домінує тема честі, зради, підлості, стихійного, імпульсивного вияву темних, захованих у підсвідомості інстинктів. Він наполегливо шукає ідейно-естетичний «еквівалент» для виявлення морально-етичного кодексу; «чесність з собою».

X